Варто почати з того, що самі по собі літій-іонні акумулятори складаються з алюмінієвого катода та мідного анода. Катод зазвичай покривають оксидом кобальту та літію, а анод — тонким шаром графіту. Між катодом і анодом розміщується електроліт, що пропускає іони літію, які вільно переміщуються між ними у процесі заряджання-розряджання.
Принциповою відмінністю Li-Ion та Li-Pol батарей є цей самий електроліт. Якщо в літій-іонних батареях він становить собою пористий сепаратор з просоченням з електроліту, то у літій-полімерних — це спеціальний електроліт на основі полімерів.
Конструктивно вся відмінність Si-C-акумуляторів від традиційних Li-Ion та Li-Pol батарей полягає в аноді, вкритому шаром з наноструктурованого кремній-вуглецевого композитного матеріалу.
Протягом багатьох десятиліть аноди з графітовим покриттям були свого роду чимось на кшталт стандарту, але зовсім не тому, що були такими досконалими, просто тривалий час не вдавалось знайти гідної альтернативи, яка б стабільно працювала і була б настільки ж універсальною.
Проте кремній здатний утримувати у 10 разів більше іонів літію, ніж графіт. Щільність енергії такого акумулятора може досягати до 4200 мА·г/г проти 372 мА·г/г у графітового. Це дозволяє суттєво збільшити ємність батареї, не збільшуючи її розмірів, або ж розробити компактний акумулятор, не зменшуючи ємності.
Цю проблему вдалось вирішити завдяки додаванню до кремнію стійких до руйнування вуглецевих наноструктур.
